НЕЗНАЧУ́ЩИЙ, а, е. Який не має істотного значення; неважливий, несуттєвий. Він постояв у дверях, щось незначуще спитав, потім знову вклонився, ще щось спитав. Нарешті вийшов (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 337); Зав’язалася якась незначуща розмова (Руд., Вітер… 1958, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 321.