НЕЗМУ́ШЕНО, рідко. Присл. до незму́шений. Ганна обидва рази почувала себе в його товаристві зовсім незмушено, легко й приємно (Коз., Сальвія, 1959, 38); Вона незмушено про себе Михасеві розповіла (Воскр., І всерйоз.., 1960, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 320.