НЕЗЛА́МНІСТЬ, НЕЗЛО́МНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до незла́мний, незло́мний. Йому подобалась його рицарська твердість і незломність (Фр., VI, 1951, 119); Сила Радянського Союзу, незламність його полягає в нерозривному єднанні вільних республік, у тій дружбі народів, що стала законом нашого життя (Рильський, III, 1956, 49); Віра в непохибність короля і незламність його слова тане в сумнівах, їдких, як смертельна отрута (Тулуб, Людолови, II, 1957, 588).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 318.