НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ, а, е, до кого і без додатка. Те саме, що недобрози́чли́вий. Шульга ніколи не зважав на лестощі, але не звертав уваги і на пліткарів та незичливих людей (Рибак, Час.., 1960, 132); Незичлива доля.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 317.