НЕЗГІ́РШ, присл., розм. Те саме, що незгі́рше. Захопилась роботою Настя. Орудує вилами незгірш парубка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 314.