НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, а, е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий. — Це нарід [народ] незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Март., Тв., 1954, 128); — Зоньки я не хотіла, — продовжувала базікати Олена. — Молилася, грішна, щоб не було дитини.. І може, тому Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Вільде, Сестри.., 1958, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 314.