НЕЗГРА́БНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. незгра́бний. Хвиля сорому за себе, за свою ведмежу незграбність, залила Федоренкові обличчя гарячим рум’янцем (Кач., Вибр., 1947, 143); — Як мені, мамо? — скрипнувши чобітьми, легко пройшовсь [Дмитро] по хаті — де та й незграбність поділась, коли й встиг парубочу гордовиту ходу перейняти… (Стельмах, II, 1962, 328); Тут є певні недоліки — сухість, іноді незграбність розповіді (Рад. літ-во, 5, 1958, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 315.