НЕЗВИ́КЛО. Присл. до незви́клий. Та як не часто доводилось бувати, завжди вступала [Катря] в місто незвикло і завжди.. дивне й незвичайне змішане почуття охоплювало її всю (Головко, II, 1957, 367); Пілот Заярний тримав себе в кабіні дещо незвикло (Хор., Незакінч. політ, 1960, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 312.