НЕЗАМО́ЖНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до незамо́жник. Рух за створення незаможницьких загонів перевершив усі сподівання: тисячами пішли (Гончар, Таврія.., 1957, 518); // Належний незаможникові, незаможникам. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв [Матюха] (Головко, II, 1957, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 309.