НЕЗАКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; незавершений. Так і залишилась незакінченою хата, на яку поволі почав був стягатися столяр (Крот., Сини.., 1948, 22); На дверях з’явився .. з незакінченим туалетом, з сивими бакенбардами полковник (Панч, II, 1956, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 307.