НЕЗАДО́ВГО, присл.

1. перед чим, до чого. За короткий відрізок часу перед чим-небудь. Незадовго перед тим, як було поранено Тимка, на командному пункті дивізії був поранений ще один воїн (Тют., Вир, 1964, 501); Незадовго до початку останньої чверті Євгенію Григорівну виписали з лікарні (Донч., V, 1957, 489).

2. діал. Скоро. Поклоніться їй від мене і кажіть, що незадовго верну (Фр., І, 1955, 366); Дуже він боязкий був, а проте виїхав, і жінка аж зраділа було. Та незадовго відчиняються ворота, і у двір знову заїжджає її чоловік (Україна.., І, 1960, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 306.