НЕЗАБУР’Я́НЕНИЙ, а, е. На якому нема бур’яну (про земельну ділянку і т. ін.). На незабур’янених площах при достатніх запасах вологи в грунті сою сіють широкорядним способом (Хлібороб Укр., 9, 1965, 13); Для безрозсадної культури помідорів дуже важливо мати незабур’янені грунти (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 167); // Серед якого не росте бур’ян (про сільськогосподарські культури). Коли комбайнами збирають незабур’янений і сухий хліб і одержують чисте й сухе зерно, його можна відразу.. перевозити в зерносховища (Зерн. комбайни, 1957, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 305.