НЕ́ЖЕР, і, ж., діал.

1. Торішня трава, що залишилась на пні. Мов стерня та, понавкруги Скрізь, де гляне око, Сива нежер (Манж., Тв., 1955, 43).

2. Неїстівна трава. У сьому сіні нежері багато (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 304.