НЕЖА́ЛІСЛИВИЙ, а, е.

1. Не схильний до жалості, співчуття і т. ін. Пекучий жаль дитячий обгортав хлопців на таку привабну, а нежалісливу й погордливу маму (Вас., І, 1959, 217); // Який свідчить про відсутність жалості, співчуття і т. ін. Жінка поточилася, боляче вдарившись об стіл спиною, ледве не впала. Її знову підхопили ті ж нежалісливі руки і міцно затиснули біля столу (Ле, Право.., 1957, 134).

2. Який не викликає жалю, співчуття і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 304.