НЕДІ́ЙСНИЙ, а, е.

1. Який не має законної сили. Визнаються недійсними бюлетені, в яких при голосуванні залишено більше одного кандидата, а також бюлетені невстановленого зразка (Полож. про вибори.., 1946, 13).

2. Який не існує; нереальний. Думок з’являлася безліч і про таку безліч речей, що можна вважати їх за недійсні (Ю. Янов., II, 1958, 123).

3. рідко. Те саме, що недійови́й 1. Усяке умовне подразнення неодмінно при повторенні стає недійсним (Фізіол. вищої нерв. діяльності, 1951, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 284.