НЕДОУ́МКУВАТО. Присл. до недоу́мкуватий. Гнат недоумкувато кліпав очима (Панч, Ерік.., 1950, 121); Не знаючи, для чого їх викликано, вони недоумкувато тупцялись перед ганком управителевого дому (Добр., Очак. розмир, 1965, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 302.