Про УКРЛІТ.ORG

недоумкуватий

НЕДОУ́МКУВАТИЙ, а, е, розм.

1. Нерозумний, обмежений, нерозвинений. Пригадав [Етьєн] старовинну казку — як одного місячного вечора при очах недоумкуватих жителів села Монтастрюків віслюк заглитнув небесне світило, п’ючи воду у ставку (Вол., Місячне срібло, 1961, 345); Недоумкувата Зісель тікала, побачивши Бодора, лаяла і проклинала його, завертала свою корову і гнала на іншу стерню чи толоку (Томч., Жменяки, 1964, 45); // Не осмислений, тупий (про очі, погляд, вираз обличчя і т. ін.). — А гречка? — спитав Верига, дивлячись на людей недоумкуватими погаслими очима (Панч, Гомон. Україна, 1954, 120); // Який не вміє глибоко і грунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь. Успіхи радянського народу не дають спокою недоумкуватим політикам за кордоном (Тич., III, 1957, 308).

2. Розумово недорозвинений, слабоумний. Законом заборонені.. шлюби між чоловіком і жінкою, якщо хоча б один з них є недоумкуватий (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 301.

вгору