НЕДО́У́М, а, ч., розм., рідко. Те саме, що недо́умок. Старий промовив: — Недоуми! Занапастили божий рай!.. (Шевч., II, 1963, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 301.