НЕДОТО́РКАНИЙ, а, е.

1. Якого ніхто не торкався, не чіпав і т. ін. Був же ти чистим, як шовк, мій недоторканий листе! Як ти змінився, пожовк, впавши на поле кремнисте (Швець, Кроки.., 1962, 8); // До якого ніхто не приступав, за який ніхто не брався (про роботу). [К і р а: ] Вся схема недоторканою залишилася! (Собко, П’єси, 1958, 231); // перен. Непорочний, чистий, цнотливий. Який він є важкий та дужий, який він.. недоторканий та цнотливий, і як та незайманість зводить її з ума (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 455).

2. Який не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін.; образливий. — Яка ж ти недоторкана (Н.-Лев., II, 1956, 112); Надто за останній час через цю дитину вона стала така дражлива, недоторкана і дуже змарніла (Гр., II, 1963, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 301.