НЕДОСТА́ТНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до недоста́тній. Особливо неприємно вражає недостатність архітектурно-декоративного оформлення парку (Парк Олександрія.., 1949, 14).

2. мед. Порушена функція якого-небудь органу, що не відповідає фізіологічним потребам. — У нього [хворого] гостра судинна недостатність (Шовк., Людина.., 1962, 169); Новонародженим тваринам властиві явища вікової функціональної недостатності травного апарату (Соц. твар., 1, 1956, 52); // Відсутність належної кількості чого-небудь, необхідної для нормальної діяльності організму. Різка білкова недостатність спричинюється до специфічних хвороб (Наука.., 11, 1965, 27); Киснева недостатність.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 299.