НЕДОРІ́ДНИЙ, а, е. Який характеризується невеликим або поганим врожаєм; неврожайний. Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало (Мирний, III, 1954, 22); // Який погано вродив. Часто ішли обложні дощі, від них усе намокало, і на пні гнив недорідний овес (Чорн., Визвол. земля, 1959, 116); // Дрібний, сплющений (про зерно). Зерна [після віяння] виходило обмаль — дрібне і морхле, недорідне, жменька-друга якась з сита, а то все полова (Коцюба, Перед грозою, 1958, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 297.