НЕДОЛУ́ГА, и, ч. і ж., діал. Слабосила, квола людина. [Кармелюк:] Хлопці, ану, хто сміливий та жвавий, перетанцює Кармелюка — шапку грошей тому! Куди вам, недолуги! (Вас., III, 1960, 435).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 294.