НЕДО́КУРОК, рка, ч. Залишок викуреної або недокуреної цигарки. Він замислився, потім прокинувся від задуми, кинув недокурок на всипану гравієм землю і запалив другу цигарку (Досв., Вибр., 1959, 395); Він потяг востаннє недокурка, повернув його у жовтих пучках і кинув (Кос., Новели, 1962, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 293.