НЕДОГЛЕ́ДІТИ, НЕДОГЛЯ́ДІТИ, джу, диш і НЕДОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док., кого, чого, що, за ким — чим і без додатка. Допустити помилки, зробити упущення і т. ін. через неуважність, недосвідченість. — Восени дощі були, ти знаєш, а потім морози вдарили. Пізно було, а я недогледів [картоплі в кагатах] (Кучер, Прощай.., 1957, 271); Понадіялись ми на молодих наших водіїв і недогледіли.. Грудками пригортали ніжні паростки кукурудзи, збивали їх (Рад. Укр., 16.III 1961, 2); // Не виявити належної турботи, піклування і т. ін. про кого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 290.