НЕДОБРОХІ́ТЬ, присл., заст. Мимовільно. В неї очі світились таким блиском, що аж кинулись Галицькій в вічі недоброхіть (Н.-Лев., IV, 1956, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 288.