НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВО. Присл. до недобрози́чли́вий. — Бач, як старається! — промовив старий Шумейко, недоброзичливо озираючи майстра (Шиян, Баланда, 1957, 217); Робітники явно недоброзичливо поставилися до вигуків Брілле (Собко, Запорука.., 1952, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 287.