НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ, а, е, до кого і без додатка. Який неприхильно, недружелюбно ставиться до кого-, чого-небудь. Щоб прискорити зустріч, а головне— схилити на свій бік недоброзичливого до киян князя, вирішено було спокусити сторожу.. вістями про княжну Чорну (Міщ., Сіверяни, 1961, 108); // Який виражає або містить в собі неприхильність, недружелюбність.. Він підбіг до вішалки, схопив капелюха і.. вискочив, метнувши на Лесю недоброзичливий погляд (М. Ол., Леся, 1960, 162); Пройнята глибоким почуттям людяності, теплою турботою за долю художника, ця постанова [постанова ЦК КПРС від 26 травня 1958 р. ] високо підносить авторитет літераторів і митців, захищає їх від суб’єктивної, недоброзичливої критики (Рад. літ-во, 5, 1958, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 287.