НЕДВИЖИ́МО, поет. Присл. до недвижи́мий. Недвижимо стоїть ліс, темний і сумний (Рильський, І, 1960, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 283.