НЕГУ́ЧНО. Присл. до негучни́й. Десь далеко торохтів на рейках поїзд. І негучно шумів завод (Шовк., Інженери, 1956, 107); У вікно знадвору хтось постукав. Спочатку негучно, за хвилинку, — гучніше, тривожно (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 280.