НЕГУСТИ́Й, а́, е́.

1. Розміщений на більшій від звичайної відстані один біля одного; рідкий. Негусте волосся; Негустий ліс; // Нечастий (перев. про постріли).

2. З невеликою концентрацією чого-небудь, ненасичений, розріджений (про газ, туман і т. ін.). Туман уже вкрив морську далечінь, але тут, в бухті, він був негустий (Смолич, Світанок.., 1953, 599); // Позбавлений яскравості (перев. про колір). Уже при землі негуста рожевість проміння спліталася з голубим розмивчастим одсвітом надвечірнього снігу.., коли Марія підходила до комірчини (Стельмах, І, 1962, 227).

3. Невеликий, незначний щодо кількості. — З чим ще можна зрівняти таку дурість: поїхати на свої негусті гроші на Камчатку (Стельмах, І, 1962, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 280.