НЕГРІ́ШНИЙ, а, е. Який не зробив нічого поганого, ні в чому не винний; безгрішний. Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! (Шевч., II, 1953, 223); Так втупився [незнайомець] в мене, немов одним поглядом хоче зазирнути в усі куточки моєї негрішної душі (Логв., Давні рани, 1961, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 280.