Про УКРЛІТ.ORG

негодящий

НЕГОДЯ́ЩИЙ, а, е. Непридатний для використання, вжитку (про предмети, речі і т. ін.). — Коли б же хоч долото яке нікчемне, хоч паля яка негодяща! Не було нічого (Вовчок, І, 1955, 334); Наш колгосп освоїв повністю передбачені угодою негодящі землі і засадив їх цитрусовими (Ю. Янов., І, 1954, 69); // Худий (про живі істоти). — Молодець ти в мене, Митько! Отаке теля виховав. Ой, хороше телятко! А було ж нікчемне та негодяще (Донч., VI, 1957, 146); // Неспроможний фізично що-небудь робити; немічний. Дорога мене втомлює, негодящий я тепер (Коцюб., III, 1956, 365); — Я, бачте, негодящий, коли правду вам сказати. Праву руку мені скалічено ще на першій [війні] (Добр., Тече річка.., 1961, 14); // у знач. ім. негодя́ще, щого, с. Те, що непридатне для використання. Тут перебрали годяще й негодяще, кидали знову на грузовики (Мик., II, 1957, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 278.

вгору