НЕВІДСТУ́ПНО. Присл. до невідсту́пний. Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок (Коцюб., II, 1955, 226); Власна тінь, плутаючись поміж дерев, невідступно гналася за ним (Цюпа, Назустріч.., 1958, 345); Його до останнього часу невідступно мучила думка, чи має він право виступити в пресі (Стельмах, II, 1962, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 264.