НЕВІДРИ́ВНО, НЕОДРИ́ВНО, присл. Безперервно, не відриваючись. Люди стояли над урвищем на високому березі і невідривно дивились у море (Смолич, Світанок.., 1953, 199); Поки Чміль говорив, я невідривно стежив за кожним порухом його обличчя (Гур., Новели, 1951, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 264.