НЕВІДПОВІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який не відповідає кому-, чому-небудь. Бувало й так, що дробовий набій [з дідової рушниці] мав наслідки цілком невідповідні.. призначенню (Хотк., І, 1966, 85); Пісня журлива, за серце хапає, а обличчя тих, що співають, зовсім не сумні, на устах у молодиці навіть блукає невідповідна до пісні усмішка (Гончар, Тронка, 1963, 157).

2. Не такий, як треба, який повинен бути; неналежний. Цілий будинок покладений кепсько і на невідповіднім грунті (Фр., XVI, 1955, 296); Заздрість була родинна, любовна, але це не зменшувало її гостроти, і вона часом набувала невідповідної форми (Ю. Янов., II, 1954, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 263.