НЕВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який постійно перебуває коло кого-, чого-небудь; невідступний. Та ось сокира готова.. Готова невідлучна товаришка селянина (Фр., IV, 1950, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 263.