НЕВТОМИ́МИЙ, а, е, рідко. Те саме, що невто́мний. Під час революції вона билась там [на Кавказі] з військом.. Залягала в горах, робила трудні переходи, невтомима, як найкращий юнак, байдужна до смерті (Коцюб., II, 1955, 295); Люблю свого я милого, в роботі невтомимого (Гонч., Вибр., 1959, 220); Не покидає його одно: надія. Надія й сподівання. І це держить його в силі, дає йому завзяття до невтомимої праці (Круш., Буденний хліб.., 1960, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 273.