НЕВПОПА́Д, присл. Те саме, що невла́д 1, 2. Засмучене обличчя Максима і невпопад мовлені слова свідчили, що і у нього на душі не дуже-то спокійно… (Рибак, Час.., 1960, 718); Катеринка ніби ще більше захрипла, а бубон трахкотів невпопад… (Чаб., Катюша, 1960, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 270.