НЕВПОКО́РЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що непідко́рений. Рядки поета [Т. Шевченка] наснажують у борні невпокорений чорний люд Айри Олдріджа, їх клекотливий вогонь нуртує в серцях в’єтнамських повстанців (Літ. Укр., 15.III 1968, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 270.