НЕВПИ́ННО, НЕУПИ́ННО. Присл. до невпи́нний, пеупи́нний 1, 2. На велетенському току, що займав цілий майдан, невпинно гупали ціпи (Бурл., О. Вересай, 1959, 80); Лінія фронту наближалася невпинно і, як здавалось Федоренкові, занадто швидко (Кач., Вибр., 1953, 389).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 270.