НЕВМИ́СНО, НЕУМИ́СНО. Присл. до невми́сний, неуми́сний. Зачепив [Мишуня] неуми́сно й перекинув відро з водою (Ю. Янов., II, 1954, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 268.