НЕВИ́ЯСНЕНИЙ, а, е. Який лишився неясним, незрозумілим. Він увесь тремтів від якоїсь невиясненої тривоги (Фр., II, 1950, 255); Вона.. плакала з смутку невиясненого… (Коб., І, 1956, 427).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 262.