НЕВИЧЕ́РПНО. Присл. до невиче́рпний. Невичерпно різноманітний був Франко і щодо форми (Рильський, III, 1955, 276); — Я їм [білим] буду мстити з могили, хлопці! — гукнув Боженко на весь голос.. В цьому останньому вигуку відбилася вся натура старого, благородного і невичерпно щедрого в своїй любові й ненависті (Довж., І, 1958,209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 261.