НЕВИ́СПАНИЙ, а, е. Який не виспався, не задовольнив своїх потреб у сні. Де-де буйні́ отари Товпи́лися з стаєнь на пасовисько, — За ними волоклись лінивим ходом Невиспані, обдерті вівчарі (Фр., XIII, 1954, 205); На ранок Маруся встала з важкою головою, невиспана, невдоволена (Добр., Очак. розмир, 1965, 291); // Який виражає стан людини, що не виспалася. Ішли [женці] в поле до схід сонця, спотикаючись, роздирали кулаками невиспані очі, згинались од холоду (Вас., II, 1957, 169); З приміщення вискочив лейтенант із жовтим невиспаним лицем і червоними очима (Тют., Вир, 1964, 292); * Образно. Ледь-ледь перебирає листя одинокої берези на околиці лісу невиспаний вітерець (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 261.