НЕВИ́ДИ́МО. Присл. до неви́ди́мий. Вода біжить швидко, хоч і невидимо, лиш пальцями можна відчути її силу і бистрінь (Чаб., Балкан. весна, 1960, 101); Мої очі невідступні від панни Анелі, вони нас невидимо єднають (Коцюб., II, 1955, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 257.