НЕВЗГОДИ́НА, и, ж., рідко. Нещастя, лихо. Через те, що вважав себе так, якби переможцем над дотеперішніми життєвими невзгодинами, та брався Славко перехитрити свій забобон (Март., Тв., 1954, 453); Серед усіх невзгодин, що ждали мене, я не могла плакати (У. Кравч., Вибр., 1958, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 255.