НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що небалаку́чий. На господі у себе Чайченко такий самий небалакливий, як і в людях (Вовчок, І, 1955, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 246.