НАЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.: ◊ Нащу́лювати (нащу́лити) ву́ха: а) прислухаючись, піднімати, напружувати вуха (про тварину). Нащуливши вуха, ловлять коні степову тривогу (Рибак, Помилка.., 1956, 13); б) напружено, уважно прислухатися (про людину). Гайдамацький старшина окремої чоти допитливо нащулив вуха (Кач., II, 1958, 368).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 243.