НАЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і НАЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. наче́пляться; док.

1. Чіпляючись, навішуватися на що-небудь, прикріплюватися до чогось і т. ін. Женя й собі почав постукувати ногами, бо.. до його черевиків начіплялась глина (Гуц., Скупана.., 1965, 31); Вона.. вибирала соломинки, що начіплялись їй у косу (Григ., Вибр., 1959, 35).

2. тільки док., перен., розм. Настирливо вимагати чого-небудь; причепитися. — Нащо ти брав [червінці]? — спитав дід. — Та я, каже, й не хотів, так начепилися, — бери та й бери. Силоміць у кишеню накидали (Мирний, І, 1954, 188); [Приблуда:] Така бенеря як начепиться, то гірш пропасниці (Кроп., І, 1958, 161).

3. тільки док., перен., розм. Набиваючись, пристати до кого-небудь. Христя дуже голінна до хлопців, начепилася на Хведора (Мирний, III, 1954, 59); // Накинутися на кого-небудь (із лайкою, докорами і т. ін.). Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: — Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Григ., Вибр., 1959, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 237.