НАХРА́ПНИК, а, ч. Ремінь уздечки, що тягнеться вздовж перенісся до лоба (коня). Уздечка з нахрапником.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 230.